Від розробки застосунків до реформування законодавства – ці творці змін з Європи та Центральної Азії працюють для того, щоб уряди їхніх країн стали більш відкритими та підзвітними.
Зарухі Батоян
Вірменія
“Я пересуваюся на інвалідному візку, тому брак доступних для людей з інвалідністю місць у Єревані викликав у мене справжній відчай. Мені часто доводиться покладатися на допомогу інших людей. Це не лише незручно, насправді це питання гідності і відсутності незалежності в житті й роботі.
Коли я став членом міськради Єревана, проблемою було навіть потрапити до будівлі ради – публічного місця і, по суті, мого місця роботи. Для інших членів міськради також було незвично мати колегу на інвалідному візку. Але такі виклики мотивують мене ще більше, адже я знаю, що люди з інвалідністю заслуговують на гідне життя й рівні можливості, а не лише на пільги та субсидії.
Я долучився до руху за впровадження інклюзивної освіти у Вірменії, і її затвердження на рівні державної політики є одним із досягнень, яким я пишаюсь. Тепер прийшов час розширити цей інклюзивний підхід на інші сфери суспільного життя.
Зараз я працюю Заступником Міністра праці й соціальних справ і координую питання, пов'язані з людьми з інвалідністю. Одне з моїх завдань – зробити так, аби люди з інвалідністю впевнено керували своїм життям і самостійно приймали рішення.
Моя боротьба ще не завершена. Вірменія ратифікувала Конвенцію про права осіб з інвалідністю понад 8 років тому, проте в нас досі немає закону про права людей з інвалідністю. Я маю намір це змінити”.
Олексій Соболєв
Україна
“Революція гідності стала для мене поворотним пунктом. Я усвідомив, що маю лише два шляхи: залишитися й розбудовувати нову країну або емігрувати. Я хотів жити в іншій країні, не полишаючи України. Я став шукати можливості допомогти моїй батьківщині стати прозорою країною, країною, вільною від корупції.
Я залишив роботу в бізнесі і став волонтером у Міністерстві інфраструктури. У 2016 році, разом із командою чотирьох активістів, я запустив платформу Prozorro.Продажі – електронну систему, покликану зробити державні закупівлі прозорими й ефективними.
За великим рахунком, у нас було лише три місяці на тестування системи перед її запуском. Але протягом перших шести місяців ми заробили 1 мільярд гривень (38 мільйонів доларів США). Це нагадувало будівництво залізниці, тоді як поїзд уже рушив”.
Аїда Касималієва
Киргизстан
“Мої колеги були шоковані, дізнавшись, що я їзджу на роботу громадським транспортом. Що виборці можуть спілкуватися зі мною в будь-який час. Побачивши, як журналісти підхопили мою історію, я зрозуміла, наскільки важливо, аби політики бути доступні.
Раніше я займалася журналістикою, а в 2017 році стала депутаткою парламенту. Цей попередній досвід живить мою віру в прозорість і відкритість. Однією з інновацій, яку ми нещодавно запровадили, – це онлайн-форма, з допомогою якої виборці можуть ставити питання депутатам. Звісно, це не означає, що ми припиняємо спілкуватися з людьми особисто. Це лише ще один спосіб наблизитися до нашого електорату.
Зараз я працюю над тим, щоб зробити слухання комітетів доступними для громадськості. Під час цих слухань ми детальніше обговорюємо бюджетні питання, пропозиції законів і досягнутий прогрес. Важливо, щоб громадськість зрозуміла, як політики приймають рішення від її імені. Я абсолютно переконана, що прямі трансляції зроблять прийняття рішень депутатами більш прозорими”.
“Я глибоко переконана, що відкритість є вкрай необхідною для представництва інтересів людей і створення якісного законодавства”
Іріна Пруідзе
Грузія
“Мене обрали до грузинського парламенту в 2016 році. Я була схвильована новим поворотом у своєму житті, але водночас відчувала величезну відповідальність. Я знала, що як депутатка і одна з небагатьох жінок у парламенті, я маю докласти всіх зусиль, аби законодавчий орган Грузії перетворився на відкриту, підзвітну й високо функціональну інституцію, що повністю відповідає потребам парламентської демократії.
Я твердо переконана, що відкритість є вкрай необхідною для представлення інтересів людей і розробки якісних законів. Це також відкриває нові можливості для всіх – для уряду, парламентарів і, найголовніше, громадян.
Я пишаюсь тим, що Грузія є першою країною в нашому регіоні та однією з перших у світі, яка зобов'язалася дотримуватися законодавчої відкритості. Відтоді як було ухвалено Декларацію відкритості парламенту в 2015 році, Парламент Грузії робить стабільні успіхи.
Через 100 років після заснування першої Грузинської Демократичної Республіки, сьогодні в нас є шанс зробити парламент сильнішим, більш прозорим і підзвітним, вибудовуючи довіру серед населення. Для мене честь бути частиною цього процесу”.
Герман Фільков
Колишня Югославська Республіка Македонія
“Я керую антикорупційною організацією, яка моніторить прозорість уряду. Ми аналізуємо діяльність державних інституцій і даємо рекомендації щодо заходів із викорінення корупції. Наша мета – сприяти тому, щоб менше державних коштів витрачалося на приватні, а більше на суспільні потреби.
Єдине, що не змінилося – це моя непопулярність серед урядовців. Але якщо серйозно, я бачу, як громадяни Македонії стають дедалі вимогливішими щодо носіїв влади. Зараз корупція – радше “гаряча тема”, аніж “табу”, і голос громадян звучить дедалі голосніше під час вироблення політики.
Я в захваті від сміливості, яку демонструють громадянські активісти протягом останніх десяти років. Нерідко нам доводилося захищати демократію, довгий час ми були єдиним голосом здорового глузду в суспільстві. Сподіваюсь, це стане уроком для будь-якого уряду в майбутньому – не варто недооцінювати людей”.
Драгана Брайович
Сербія
“Я була свідком того, як урядові інституції затято опираються змінам. Пригадую відповідь на дві сторінки від одного з міністерств, де детально пояснювалось, чому наша пропозиція щодо відкритого урядування НЕ може бути впроваджена. Це мене не зупинило.
Зрештою, це перетворилось на чотиригодинну зустріч. Із чотирьох пропозицій із нашого списку до стадії впровадження наблизилися три. Нам вдалося дійти до згоди, коли ми пояснили урядовцям, що зміни підуть на користь не лише громадянам, але й інституції. Врешті-решт, міністерство зрозуміло, що простіше працювати пліч-о-пліч з громадським сектором замість бути під постійним тиском з його боку, що призводить до складних, довгих і непродуктивних публічних слухань.
На це можна подивитись і під іншим кутом. Коли громадські організації залучені до процесу, вони краще розуміють складнощі, пов’язані за зміною системи, тож можуть подавати більш реалістичні й конструктивні пропозиції, які потім простіше втілювати.
Власне, це було одним із меседжів до організацій громадянського суспільства: будьте терпеливими і готовими йти на компроміс. Іноді у вас можуть бути чудові ідеї та рішення, але для них необхідно обрати правильний час”.
Реваз Барбакадзе
Грузія
“Я люблю своє місто. Я хочу бачити його красивішим, розвинутішим, щасливішим. Я знаю, що аби цього досягти, спершу необхідно наблизити демократію до людей, а людей до демократії. Кожен із нас має зрозуміти, що насправді означає громадянство та врядування. Кожен із нас має усвідомити власну відповідальність і яким чином найкраще долучитися до її побудови.
Я бачу позитивні зміни, що відбуваються в Руставі щодня. Люди активніше долучаються до питань життя свого міста й громади, а урядовці мають йти в ногу з цим темпом.
Зараз я працюю в мерії міста Руставі. Моя робота полягає в створенні та використанні інноваційних інструментів, аби наш муніципалітет ставав більш відкритим та інклюзивним.
У 2017 році Руставі стало першим регіональним містом у Грузії, що розробило Стратегію відкритого врядування – це моя гордість.
У липні 2018 року в нас буде шанс представити досягнення Руставі на Світовому саміті Партнерства «Відкритий Уряд» у Грузії. Це також серйозний привід для гордості – розповісти всьому світові, що ми робимо для розбудови демократії на локальному рівні.
Зрештою, найбільшою винагородою для мене є бачити позитивні зміни в моїй громаді та місті, знати, що я доклав свою цеглинку, аби це сталося”.
Надія Бабинська
Україна
“Я розпочала журналістську кар'єру в 2001 році. Тоді отримати доступ до інформації було величезною проблемою; майже щоразу на початку розслідування я ніби билася об стіну. Мені доводилося часто йти до суду, аби просто підтвердити, що я маю право на отримання певної інформації. Знаю, що я була не сама в цій боротьбі. Таким чином тема відкритих даних і відкритого врядування стала частиною мого життя.
У 2015 році ми з колегами повернулися із зустрічі в Тбілісі. Надихнувшись успіхами Грузії, ми вирішили лобіювати ідею відкритого врядування в Україні. Ми закасали рукави й взялися до роботи.
На той час з боку уряду не було жодних настанов. Зараз існує нова редакція закону “Про доступ до публічної інформації”, державна політика та план дій щодо відкритих даних до 2020 року. Тепер я усвідомлюю, які важливі кроки зробила Україна”.
Гордана Дімітровська
Колишня Югославська Республіка Македонія
“Я люблю свою роботу. Я почала працювати в уряді Македонії в 2003 році. З першого ж дня я поставила перед собою мету працювати краще, прозоріше й ефективніше.
Якщо ви не можете робити великі справи – робіть маленькі справи, що ведуть до великих змін. Саме в цьому для мене полягає суть Партнерства «Відкритий Уряд». Я бачу зміни, які участь у цій ініціативі принесла моїй країні. Це навчило урядові інституції та громадянське суспільство слухати одне одного, разом працювати над пошуком рішень для важливих змін – як от доступ до інформації, відкриті дані, взаємодія та добре врядування.
Кожен із нас може зробити внесок у покращення життя наших громад. Нам лише необхідно бути терпеливими й наполегливими, адже для зміни поведінки необхідно докласти багато зусиль, особливо коли йдеться про тенденції, що існували тривалий час. Але якщо ми хочемо рухатися вперед, зміни необхідні. Саме тому стимулювання відкритого врядування має відбуватися постійно”.
Алтинай Мамбетова
Киргизстан
“Я пишаюсь тим, що була організаторкою першого Хакатону журналістики даних у моїй країні. Нашою темою було “Зламай бідність” (“Hack Poverty”). Під час цього заходу 100 розробників, дизайнерів і журналістів розробили гру, що допомагає людям зрозуміти, як бідність може впливати на дівчат.
Нещодавно я була на радіопрограмі в одному з найвіддаленіших і найбідніших регіонів Киргизстану. Мені було дуже приємно отримати величезну кількість дзвінків від людей, які хотіли дізнатися, як дані можуть їм допомогти.
Це одна з причин, чому ми разом з Анастасією заснували “Школу даних - Киргизстан”. Ми організовуємо інформаційні заходи по всій країні, розробляємо онлайн-курси про аналіз даних і працюємо з журналістами, аби розвивати сторітелінг на основі даних. Я вважаю, що важливо говорити про дані мовою, яку можуть зрозуміти звичайні люди. Інакше наша робота буде відірвана від реальності”.
Хайк Малхасян
Вірменія
“Вперше я потрапив на урядову роботу, коли мені було 20 років. Я починав як юридичний консультант, займався різними темами - від ліквідації токсичних відходів до реєстрації бульдозерів. Але виконуючи кожне таке завдання, я задумувався над його наслідками. Чи принесе це комусь користь? Чи це просто додаткова канцелярська робота?
Поступово я зрозумів, що закони та декрети часто надто довгі, заплутані та складні для розуміння. Я завжди задумувався, чи є можливість покращити життя людей.
Звісно, пропонувати ідеї – це просто. Значно складніше їх втілювати, незважаючи на перепони – фінансові, політичні або технічні. Прекрасна сторона моєї роботи полягає в подоланні цих викликів і створенні продукту, який був би корисний для пересічних громадян. Коли бачиш, як люди отримують переваги від змін, що ти ініціював, з’являється натхнення робити ще більше.
Саме так ми створили юридичну базу з системою пошуку, що дозволяє користувачам легко знаходити судові справи. Інше досягнення, яким я пишаюсь – це чатбот “Радник споживача”, що слугує автоматизованим юристом з питань прав споживачів”.
Вперше опубліковано на сайті представництва ПРООН у Євразії.