На початку 2024 року Уряд України розробив і поширив проєкт Стратегії відновлення, сталого розвитку та цифрової трансформації малого та середнього підприємництва (МСП) до 2027 року, або Стратегії розвитку МСП.  

Зараз триває процес доопрацювання проєкту Стратегії, щоб пересвідчитися, що вона відповідає нагальним проблемам і потребам МСП. Проєкт Програми розвитку ООН (UNDP) в Україні «Зміцнення членських бізнес-об’єднань мікро-, малих і середніх підприємств в Україні», який реалізується у співпраці з Міністерством економіки України і за підтримки Швейцарії, та Українська Рада Бізнесу долучилися до цього обговорення та разом із 76 бізнес-об’єднаннями (БО) мікро-, малих і середніх підприємств розробили та підтримали такі пропозиції: 

1. Зміна структури та термінів реалізації Стратегії 

Стратегія повинна бути розроблена як високорівневий документ, який закладатиме та включатиме лише основні принципи і напрями для відновлення та розвитку МСП в Україні, до якого додається детальний План заходів для її реалізації. Відповідно текст поточного документа доцільно значно скоротити. Також терміни реалізації Стратегії варто встановити на період, довший, ніж зазначений у проєкті — хоча б п’ять років від моменту затвердження Стратегії. 

2. Залучення МСП до роботи над законодавством через державно-приватний діалог 

Доцільно створити окремий розділ Стратегії, який передбачатиме розвиток і роль БО у реалізації політик щодо МСП. Передбачити у Стратегії, що БО мають бути як партнерами Держави в імплементації цієї Стратегії, так і прямими бенефіціарами Стратегії. 

У цьому розділі варто зазначити, що держава зобов’язана активно залучати БО до розроблення та впровадження заходів, спрямованих на розвиток МСП, не обмежуючись лише платформою Дія.Бізнес як єдиним інструментом для налагодження діалогу та використовуючи інші локальні інструменти, наприклад, ресурси БО. 

Рекомендовано започаткувати інклюзивну платформу для публічно-приватного діалогу, щоб забезпечити ефективну співпрацю між МСП та владою як на національному, так і на регіональному рівнях, створивши так званий «Бізнес-парламент» БО — репрезентативний партнер держави у формуванні і реалізації політики щодо МСП, тобто такий, що представляє інтереси більшості підприємців у своїй галузі та/або сфері діяльності. 

У Стратегії варто закріпити обов’язковість залучення БО в процесі створення нормативно-правових актів (НПА), які мають вплив на МСП, починаючи з етапу розроблення ідеї, а також забезпечувати залученість БО до процесу створення, змін, контролю/моніторингу впровадження НПА. 

Доцільно розробити механізми, що стимулюватимуть бізнес до участі в БО, зокрема через надання платформ для адвокації та унікальних послуг — забезпечення репрезентативності БО, а також формувати культуру залученості підприємців до процесів регулювання/дерегулювання бізнесу. 

М-тест, механізм, що перевіряє, як ті чи інші рішення вплинуть на малий бізнес, має бути обов’язковим для прийняття всіх НПА, зокрема тих, які приймаються депутатами Верховної Ради України. Вплив НПА на бізнес має бути обрахований окремо для мікро-, малого, середнього та великого бізнесу — це варто закріпити у Стратегії. 

У Стратегії також доречно підкреслити важливість посилення повноважень Ради бізнес-омбудсмена, особливо у сфері підтримки малого бізнесу, та створення інклюзивної Наглядової ради за участі представників бізнес-об’єднань МСП. 

3. Мінімізація дефіциту робочої сили 

Доцільно було б, щоб Стратегія сприяла доступу МСП до механізмів бронювання своїх працівників від мобілізації, передбачала запуск Є-бронювання та спростила процедуру відрядження працівників МСП за кордон. 

У Стратегії варто передбачити низку заходів для подолання наслідків дефіциту робочої сили — не через збільшення кількості кадрів, а через покращення їхньої якості: посилення доступу до професійної освіти, покращення навичок, перекваліфікація, стимулювання залучення жінок в різні сфери економіки. 

Рекомендовано поставити за мету прискорення зростання заробітних плат. 

4. Взаємодія з перевіряючими, правоохоронними та іншими державними органами 

У Стратегії доречно закріпити ключовий принцип: під час розробки податкової політики прагнення до довгострокового економічного розвитку має переважати над потребою швидкого наповнення бюджету. 

Також Стратегія повинна передбачати такі заходи: збереження поточної спрощеної системи оподаткування (ССО); заміна тотальної фіскалізації 2 та 3 груп ССО на фіскалізацію виключно для окремих ризикових груп платників, які мають значний ризик перевищення лімітів єдиного податку; спрощений режим для самозайнятих осіб; підвищення порогу переходу на ПДВ; сприяння легальному мікро- і малому підприємництву і спрощення умов ведення бізнесу через лібералізацію ринкового законодавства та закон про внутрішню торгівлю (імплементувати директиву ЄС щодо взаємодії виробників та торгових мереж). 

У Стратегії доцільно підкреслити важливість відновлення прозорих і відкритих конкурсів на ключові посади в органах влади та громадського контролю над ними. 

Важливо, щоб Стратегія підтримала інституційну реформу перевіряючих, контролюючих та правоохоронних органів, судової системи; переобрання керівництва Державної податкової служби, Державної митної служби, Бюро економічної безпеки міжнародними експертами, переатестацію всіх кадрів. 

Також доцільно передбачити Стратегією внесення змін до регламенту Верховної Ради України щодо прийняття всіх регуляторних актів відповідно до регуляторної процедури, яка вже є в законі. Встановити відповідальність державних службовців за невиконання обов’язків, покладених на них нормами регуляторного законодавства України. 

5. Сприяння відновленню споживчого попиту 

У Стратегії варто визначити пріоритет держави у співпраці з міжнародними гуманітарними організаціями, щоб надавати перевагу закупівлі гуманітарної допомоги (товарів та послуг) у місцевого малого і середнього бізнесу, сприяючи його розвитку. 

У Стратегії доцільно передбачати сприяння крафтовому бізнесу, сімейному бізнесу; стимулювання розвитку експорту, зокрема через систему торгово-промислових палат, БО, кластерів; стимулювання будівництва та реконструкції із залученням українських МСП; осучаснення умов ведення державно-приватного партнерства. 

Стратегія має заохочувати реалізацію державних послуг через приватний бізнес, а не лише через комунальні підприємства. 

6. Здійснити перегляд та застосувати регуляторну гільйотину до обтяжливих норм 

Важливо, щоб Стратегія забезпечила спрощення умов ведення бізнесу, зокрема прибрати обтяжливі для бізнесу регулювання і повʼязані з ними надмірні адміністративні витрати. Серед іншого варто встановити необов’язковість актів виконаних робіт/послуг. 

7. Сприяння формуванню позитивного іміджу підприємців 

Заходи Стратегії варто спрямувати на викорінення радянських стереотипів та міфів щодо підприємців, допомогу із формуванням позитивного іміджу підприємців як творців суспільних благ, просвітою населення щодо сплати податків фізичними особами та підприємцями та зв'язку податків із держпослугами. 

8. Регіони в зоні бойових дій (близькі до зони бойових дій) 

У Стратегії доцільно визнати особливі потреби регіонів, які зазнали впливу бойових дій або розташовані неподалік від лінії фронту, і відзначити необхідність особливої підтримки цих регіонів. Важливо розробити спеціальні програми для підтримки бізнесу на деокупованих і постраждалих територіях, а також у зонах, що межують із Російською Федерацією. Такі програми мають передбачати створення умов для відновлення та розвитку економічної діяльності.