Краудсорсингова підтримка та рішення для сільських громад із використанням можливостей колективного інтелекту

Традиція очищення землі вогнем для сільськогосподарських потреб сягає часів, коли людство перейшло від мисливства до збиральництва та почало практикувати більш осіле  життя - приблизно 12 000 років тому. Це не лише найдешевший і найшвидший спосіб позбутися відходів і очистити землю. Йдеться також про традиційний спосіб соціалізації в малих групах, що відноситься до стародавньої традиції людей збиратися навколо вогнища. Втім, на той час це було практично виправданим, адже людські поселення були невеликі й розкидані, а природний ландшафт загалом зеленіший, ніж сьогодні.

Нині ця практика серйозно впливає на довкілля та наше здоров’я. Щороку загальна кількість пожеж різниться залежно від погодних умов та механізмів моніторингу. Державна служба України з надзвичайних ситуацій повідомляє про 36 000-56 000 пожеж у відкритих екосистемах по всій країні. Спалювання трави, органічних та інших відходів, навіть якщо робиться з добрими намірами, неминуче забруднює повітря, руйнує цілі екосистеми та спричиняє економічні збитки. За наявними даними, у 2019 році внаслідок цих пожеж загинуло 84 людини, на додаток до економічних втрат, які становили понад 3,4 млрд грн (120,6 млн доларів США).

Цього року ситуація не покращилася. Цілі села і тисячі гектари лісу знищено через лісові пожежі. Пожежі відбувалися також у Чорнобильській зоні відчуження, що викликало занепокоєння щодо потрапляння радіоактивних частинок у повітря. Особливо непокоїть також те, що дим від стихійних пожеж подразнює легені, викликає запалення, послаблює імунну систему та робить людей вразливими до легеневих інфекцій, зокрема SARS-CoV-2 -вірусу, що спричиняє захворювання COVID-19 [більше інформації про це тут].

Рисунок 1: Проблема відкритих пожеж не унікальна для України. Багато країн працюють над викоріненням цієї згубної практики. Проте в Україні вона значно більш поширена, як видно із зображення, на якому показано кількість пожеж, зареєстрованих за допомогою супутників, у квітні 2020 року. Зелена лінія умовно позначає прикордонну зону.

Пошук рішень

Щоб подолати цю кризу, Програма розвитку ООН в Україні, зокрема її Лабораторія інноваційного розвитку вивчає  інноваційні сучасні рішення для цієї одвічної проблеми, залучаючи допомогу місцевих спільнот. Лабораторія провела низку досліджень  по всій країні для визначення рівня та природи цього виклику. Ця робота включає вивчення технологічних і юридичних аспектів, проте особливий акцент ставиться на необхідності зміни людської поведінки. На діаграмі нижче зображено компоненти проблеми, які ми визначили під час нашого дослідження.

Рисунок 2: Компоненти проблеми

Усвідомивши всю складність проблеми, ми долучилися до програми Collective Intelligence Design Studio (це глобальна навчальна програма, яка просуває застосування колективного інтелекту для вирішення питань поводження з відходами; програма розроблена фундацією NESTA спеціально для Лабораторій інноваційного розвитку ПРООН). Разом із 12 іншими Лабораторіями з інших країн ми взялися до справи,  поєднуючи дані, технології, знання та людську винахідливість, щоб знайти рішення та розробити дієві й цільові програмні заходи в Україні. Ми залучили до цього процесу понад 200 представників місцевих громад і розробили шість інструментів геоінформаційного  (ГІС) аналізу.

Наша ініціатива мала два завдання: 1) для Лабораторії – вивчити й одразу застосувати інструменти колективного інтелекту; 2) отримати нові дані про поводження з відходами, використовуючи новітні види даних, відслідковуючи підпали в режимі реального часу та поєднуючи технології з рішеннями, які запропонували громади.

Для отримання нових знань, які могли б вирішити проблему відкритих пожеж в Україні, ми експериментували, випробовували та розробляли прототипи перспективних рішень. Щоб досягти цього, ми розпочали партнерську співпрацю з Центром розвитку інновацій - українською неурядовою організацією, яка привнесла в проєкт знання у сфері ГІС-аналізу, досвід роботи з громадами та раціональний погляд на застосування методів колективного інтелекту. Завдяки цій колаборації  в результаті кількох раундів «мозкового штурму» і тренінгів, з'явився проєкт «Не пали – компостуй».

Дизайн проєкту має експериментальний характер, адже він був покликаний дати глибше розуміння проблеми та можливих рішень. Ключові питання, які ми прагнули вирішити на практиці завдяки цьому проєкту, включали:

• Розширення можливостей використання даних: чи можемо ми розширити можливості громадян і громад, надавши інструменти отримання супутникових даних у режимі майже реального часу для більш ефективних дій проти практики відкритого спалювання?
• Координація спільнот: чи може процес співпраці в онлайн режимі сприяти появі більш глибоких знань про проблему та винайденню нових рішень?
• Колективне картування: чи може візуалізація місць компостування по всій Україні допомогти нам зрозуміти, як просувати практику компостування відходів як альтернативу відкритому спалюванню?

Залучення механізмів колективного інтелекту передбачає включення когнітивного процесу не лише у розроників проєкту а у всіх учасників, поєднуючи це з  використанням великих об’ємів даних. Ці дані потім аналізувалися для виявлення моделей поведінки, тенденцій і різноманітних асоціацій, пов'язаних із практикою відкритого спалювання  - особливо тих, що стосуються людської поведінки та взаємодії.

На практиці колективний інтелект пов'язаний із процесом прийняття рішень за широкої участі громади, у якому значна увага приділяється залученню груп зацікавлених сторін через консультації з громадськістю, стратегічні сесії, дослідження та реалізацію ініціатив. Донедавна цей процес був обмежений кількістю залучених сторін-партнерів, з якими ви могли взаємодіяти в «партисипативному» процесі. Тепер можна залучати тисячі авторитетних думок, розширюючи можливості їх застосування і допомагаючи їм спільно творити кращі рішення для викликів у сфері розвитку. В цьому і полягає сила колективного інтелекту.

Кілька прикладів успішного використання колективного інтелекту: 

Farm hack – спільнота фермерів, які разом створюють та модифікують інструменти та сільськогосподарські розробки

iNaturalist – моделі машинного зору, які дозволяють громадянам з числа науковців збирати дані про види тварин, їх розподіл та ризики для їх виживання 

London Air Quality Monitoring  (Моніторинг якості лондонського повітря) – учні початкових класів у Лондоні носять рюкзаки з датчиками, що заміряють якість повітря на шляху до школи та назад і таким чином допомагають контролювати рівень забрудненості повітря. 

Інші приклади можна знайти на цій дошці Trello, створеній NESTA. 

Під час розробки нашого проєкту ми значною мірою орієнтувалися на Посібник з проєктування колективного інтелекту – методичні рекомендації, розроблені на основні процесу широкої участі громади у прийнятті рішень експертами, які практикують методи колективного інтелекту. Цей посібник містить шаблони, інструкції, методи й підходи/аналіз кейсів, фреймворки та сценарії. Наша робота розпочалася із глибокого занурення в ідею колективного інтелекту під час семінару в Стамбулі (лютий 2020 р.), де ми вдосконалювати знання та намітили рамки/формат нашого майбутнього проєкту. Але найважливіше те, що ми зустрілися з командами з інших країн, які стикалися з подібними викликами. Наприклад, ми дізналися, що наші колеги з Лаоської НДР також працюють над проблемою відкритого спалювання відходів. Ми консультувалися й радилися одне з одним, що давало додатковий імпульс нашій роботі. Представництво ПРООН в Лаоській НДР нещодавно опублікувало  два блоги про їхній досвід використання колективного інтелекту для розуміння проблеми спалювання: 1) Подорож: колективний інтелект (КІ) для розуміння відкритого спалювання; та 2) Навіщо застосовувати колективний інтелект (КІ) у вирішенні проблем управління твердими відходами?

Погляд із висоти пташиного лету з супутниковими зображеннями

Щоб оцінити масштаби спалювання та донести нагальність питання до громад, ми опиралися на доступні супутникові дані. Супутники обертаються навколо Землі приблизно що 3-4 години та реєструють температурні аномалії. Не всі люди розглядають вогонь як надзвичайну ситуацію та не завжди повідомляють про них у держслужби з надзвичайних ситуацій, тому такі пожежі не враховуються в офіційній статистиці. Натомість супутники реєструють точне місце та час пожежі, на відміну від звичайних повідомлень про пожежі.

Але найкраща новина полягає в тому, що ці супутникові дані є у відкритому доступі. Безумовно, супутники мають обмеження – товстий шар хмар перешкоджає фіксуванню пожеж, деякі незначні пожежі також не реєструються. Проте вони ідеально слугують нашій задачі представлення інформації щодо часу та місця спалювання.

Ми пояснили всім учасникам проєкту, як підписатися на повідомлення про пожежі в режимі реального часу у своїй громаді та отримувати їх напряму на смартфони (послуга надається NASA). Ми навчили їх використовувати рішення з ГІС-аналізу, спеціально розроблене Центром розвитку інновацій, а також візуалізували патерни пожеж за останні п’ять років.

Потім ми попросили громади-учасниці зробити висновки, використовуючи наданий їм інструмент ГІС-аналізу даних у в їхній громаді. З наукових міркувань ці дані не можуть бути масштабовані на всю країну. Втім, деякі висновки пояснюють цінність такого аналізу:

Засульська громада з’ясувала, що понад 50 % пожеж стаються на кукурудзяних полях. Завдяки ГІС-аналізу вони також зрозуміли динаміку проблеми: кількість пожеж у громаді була вдвічі більшою, ніж попереднього року.

Торчинська громада визначила, що в 2019 році більше пожеж спостерігалося на сільськогосподарських полях, натомість у 2020 році (протягом 5 місяців) понад 80 % пожеж відбувалися на луках/трав’яних полях. Вони змогли також оцінити масштаби підпалів: на невелику громаду з 10 000 жителів припадало 2600 гектарів території полів, на яких відбувалися пожежі (зауважимо: це не означає, що всі 2600 гектарів згоріли, а радше свідчить про можливі ризики).

Щоб зробити наші зусилля ефективнішими й продемонструвати громадам-учасницям погляд на проблему з висоти пташиного лету, ми звернулися до програми “Коперник”  Служби управління надзвичайними ситуаціями (Європейське космічне агентство) й отримали геопросторовий аналіз ризиків стихійних пожеж у центральній Україні. Цей аналіз чітко показав, якому виду покриття найбільше загрожують пожежі. Доступні розрахунки, зроблені Програмою “Коперник”, демонструють, що більш ніж 66 %проаналізованої території має дуже високий рівень ризику. Результати вражають: 70 % населення та майже 90 % матеріальних активів (наприклад, населені пункти) наражаються на високий або дуже високий рівень небезпеки виникнення пожеж. Аналіз підтверджує, що стихійні пожежі мають антропогенний характер – вони розпочинаються як «контрольоване» очищення сільськогосподарських угідь або лугів, що може згодом перерости в неконтрольоване полум’я.

Рисунок 3: Розподіл рівня ризику пожеж по земній поверхні, EMSN-075 Готовність до лісових пожеж, Україна, ESA

То ж чому нас навчив колективний інтелект в Україні?

Колективний інтелект – це процес спільного створення нових знань. Він поєднує силу людей, даних і технологій для вирішення проблем, але це не проста та не прямолінійна задача. Я хотів би поділитися тими питаннями, на які ми хотіли відповісти, та нашим досвідом, який може бути корисний тим, хто прагне випробувати колективний інтелект.

Завжди краще працювати з громадами, які найбільше потерпають від певної проблеми. Ці люди відчули негативні наслідки (у нашому випадку – ризики, пов’язані з відкритим спалюванням відходів), часто намагалися вирішити проблему самостійно та мають евристичні знання щодо того, які рішення можуть спрацювати. Оскільки позбавлення від органічних відходів за допомогою спалювання є поширеним по всій країні, ми залучили понад 200 представників громад з усіх областей, волонтерів та експертів. Ми взаємодіяли під час більш ніж 10 вебінарів, щоб глибше просунутися в груповому осмисленні проблеми та акумулювати їхні знання й досвід. У подальшій самостійній роботі учасники координували дії з інформування своїх громад про небезпеки спалювання відходів, аналізувати патерни пожеж і використовували ці знання в процесі прийняття рішень у своїх громадах.

Рисунок 4: Знімок цифрової дошки мозкового штурму з учасниками спільного проєкту Лабораторії інноваційного розвитку ПРООН та Центру розвитку інновацій 

Ми з’ясували, що загалом більшість людей не усвідомлюють ризиків для здоров’я, які становить дим від спалювання органічних відходів, та ризиків для їхньої приватної власності від широкомасштабних пожеж. Більшість просвітницьких кампаній до сьогодні фокусувалися лише на штрафах або покаранні. Майбутні кампанії повинні зосереджуватися на підвищенні рівня поінформованості щодо поширених небезпек і особистих ризиків, які тягне за собою практика відкритого спалювання.

Попри все, існує велика кількість місцевих кампаній, організованих людьми, які знали про небезпеку відкритого спалювання. Ці люди створювали чати, організовували волонтерське патрулювання та встановлювали датчики вимірювання якості повітря для активізації дій проти цієї практики.

У тих районах, де люди були мотивовані творити зміни, ми дізналися, що часто бракувало надійних послуг для підтримки зміни поведінки. У багатьох громадах, наприклад, збір сміття не включає «зелені» відходи домогосподарства, тож це перший крок, який може зробити громада для зменшення обсягів відкритого спалювання.

Бар’єри на шляху до компостування в широких масштабах

Більшість учасників проєкту підтримали ідею, що більш ефективне компостування є правильним рішенням, але визнали, що їм бракує розуміння, як це зробити. Інші зізналися, що не хочуть бруднити руки або створювати «смердюче звалище» у себе на подвір'ї. Втім, нам вдалося знайти чимало домашніх компостних майданчиків по всій країні, що показує, що такі рішення найшвидше поширюються через сусідів.

Для маленьких громад економічно невигідно створювати централізовані майданчики для компостування, тож можна надати перевагу розосередженим компостерам (приватним або спільним), невеликим установкам для виробництва біогазу тощо.

Впровадження чогось, що суперечить традиції, – непросте завдання. Практика утилізації опалого листя, решток врожаю та інших органічних відходів передається від покоління до покоління. Це соціально прийнятна поведінка, і службовці, які можуть виписувати штрафи, часто є членами тієї ж громади. Вони повинні відчувати, що громада їх підтримує.

Для оцінки нинішньої спроможності та потреби у компостуванні відходів ми вирішили сприяти розвитку взаємодії між тими, хто має органічні відходи (побутові відходи, рештки врожаю), і тими, хто вже компостує та хоче приймати більше матеріалу для компосту, або тими, хто зацікавлений в отриманні органічного добрива. Потім ми провели картування потенційних місць для компостування, щоб оцінити їх доступність. Нас цікавили всі види компостерів: для приватних городів, будинків, громадських і муніципальних будівель, будівель сільськогосподарського призначення, тощо. На цей час ми зареєстрували 367 компостерів.

Рисунок 5: Знімок карти компостерів, Лабораторії інноваційного розвитку ПРООН та ЦРІ 

Хоча на сьогодні ця карта охоплює далеко не всю Україну, ми вже зібрали деякі ідеї щодо створення системи компостування:

З усіх компостерів на карті лише 19 є відкритими для громадськості - тобто туди можна принести органічні відходи на переробку. Приблизно половина з них знаходяться у приватній власності, а це означає, що є люди, які готові дати доступ до своїх компостерів членам громади. Це чудова новина, яка свідчить про потенціал створення колективних компостерів, наприклад, одного на кілька домогосподарств.

Серед тих, хто поділився інформацією, 7 % (11 компостерів, різні види власності: приватні, муніципальні, державні) зацікавлені в тому, щоб ділитися компостом для потреб інших. Лише кілька власників компостерів, які розміщені на карті, активно шукають додаткові відходи для виробництва компосту. Хоча дані тут не є показовими, я все ж вірю, що є потенціал для об’єднання тих, у кого є органічні відходи, і  тих, хто їх потребує.

Наступні кроки

Традиція спалювання сягає в глибину віків у багатьох країнах по всьому світу. Тому важливо уникати стигматизації власників домогосподарств. Якщо звинувачувати їх у тому, що роблять вони та робили їхні предки – це ризик ще більше виключити їх із публічного діалогу, а нам навпаки потрібно залучати їх до будь-яких рішень, аби такі рішення були життєздатними та сталими. Необхідно працювати з ними, щоб знайти, розробити та втілити реальні альтернативи спалюванню. Крім того, вони повинні «отримати» цінність від цих змін і побачити переваги, яки ці зміни принесуть їхнім громадам.

Лабораторія інноваційного розвитку збагачує екосистему новими знаннями, знаходячи рішення, ідеї або важелі впливу, невідомі раніше. Хоча наші заходи короткострокові та невеликі з погляду ресурсів, вони є прототипами для широкомасштабної програмної відповіді ПРООН, і можуть бути масштабовані для отримання позитивних результатів на рівні держави (і поза її межами).

У цьому випадку, всього за кілька місяців ми змогли створити ГІС-рішення, які можна масштабувати та включати до проєктів з управління ризиками надзвичайних ситуацій, сталого сільського господарства та загалом підтримки політики щодо покращення якості повітря та підвищення безпеки у громадах. Ми плануємо розширити ці зусилля за підтримки партнерів до рівня, де вони матимуть сталий ефект і принесуть довготривалі переваги для громад по всій країні.