Романцова почала працювати в кол-центрі, де Центр громадянських свобод надавав безкоштовну юридичну підтримку заарештованим активістам. Вона щодня відповідала на дзвінки з 4:00 до 8:00 ранку, а потім ішла на роботу в банк. Спала менше чотирьох годин на добу.

Вона була настільки виснажена, що проспала вечір 21 лютого 2014 року, коли протестувальники змусили президента Віктора Януковича втекти до Росії. Незабаром після цього Автономна Республіка Крим опинилася під тимчасовою окупацією Російської Федерації. Романцова звернулася до ПРООН від імені Центру громадянських свобод за грантом на документування воєнних злочинів.

Центр виграв грант, який фінансувався Урядом Данії, і Романцова провела наступні три роки, подорожуючи спочатку до Криму, а потім до охоплених конфліктом Донецької та Луганської областей на сході України, щоб реєструвати та розслідувати випадки незаконних викрадень, катувань і вбивств.

«Нам пощастило, що ми не натрапили на міну після того, як обнишпорили все навколо, не маючи фахівців із безпеки», — розповіла вона про свою експедицію до міста Слов'янськ, яке повернулося під контроль української влади.

Романцова брала інтерв'ю у жертв і свідків воєнних злочинів, відвідувала колишні катівні, а пізніше привозила і показувала європейським політикам звірства, що коїлися під час збройного конфлікту. Хоча вона робила все, що могла, вона знала, що цього недостатньо.

Після поїздки на Балкани, щоб дізнатися від місцевих експертів про уроки війни в колишній Югославії, вона почала навчати українських журналістів, чиновників і священиків, як документувати воєнні злочини в Україні. Вона очолила Київську школу прав людини та демократії, яка фінансувалася за рахунок іншого гранту ПРООН і Уряду Данії, як місце, де кожен українець може дізнатися про права людини.

За роки війни Романцова дізналася, що таке посттравматичний стресовий розлад, фізичну небезпеку і труднощі, пов'язані з поїздками в зони конфлікту. Попри те, що вона стикалася з конфліктом і численними порушеннями прав людини з 2014 року, повномасштабне російське вторгнення, що почалося 24 лютого 2022 року, стало для неї великим ударом.

Разом із засновницею Центру громадянських свобод Олександрою Матвійчук і шістьма колегами Романцова вирішила залишитися у воєнному Києві, де проводила дні, даючи інтерв'ю іноземним ЗМІ про ситуацію в Україні та інструктуючи всіх, хто прагнув задокументувати воєнні злочини.

«Ми одразу зрозуміли, що тепер від воєнних злочинів потерпає величезна територія, — сказала вона, — тому нам довелося придумати, як спростити процес їх документування».

Романцова та її колеги жили разом у будинку з затемненими вікнами, не виходячи на вулицю понад місяць і не маючи можливості спати, оскільки ракетні обстріли переважно відбувалися вночі. «Ми часто давали інтерв'ю для телеканалів, і раптом «бах!» «бах!». У таких випадках я завжди казала їм: «Як бачите, я не на військовій базі, але нас обстрілюють».

Романцова розповіла, що готувала їжу для всієї команди. Цьому вона навчилася у своєї бабусі, професійної кулінарки. Це не лише допомогало моїм колегам, — каже вона, — але й заспокоювало мене».

Центр громадянських свобод приєднався до коаліції українських правозахисних організацій, метою яких є притягнення до відповідальності всіх винних у скоєнні воєнних злочинів в Україні. Протягом першого року з початку вторгнення їхня коаліція зареєструвала понад 33 000 потенційних порушень, які, за її словами, містять «воєнні злочини, злочини проти людяності, злочини агресії та геноциду».