21 березня, коли на Маріуполь сипалися бомби, 70-річна Надія Добродєєва з Маріуполя, сидячи в бомбосховищі, нарахувала 72 падіння лише за три години. Її будинок повністю згорів, тож їй довелося спати на підлозі в мороз. Так Надія прожила 36 днів майже без їжі та води.

«Я багато днів не милася і не переодягалася, мій одяг весь обгорів, бо коли ракета влучила в будинок, я була в ньому», – розповіла вона. Надія дивом вижила і отримала контузію на ліве вухо та поранення в шию. Її волосся, обличчя та руки були обпалені.

Понад 7 місяців після початку війни, у відчайдушній спробі втекти від бойових дій, тисячі людей залишили свої домівки в таких же травматичних обставинах. Навіть після переїзду у відносно безпечні райони України багатьом людям продовжує бракувати їжі, води та предметів першої необхідності. Вони також живуть без належного доступу до такої необхідної психологічної та соціальної підтримки, медичних послуг і ліків.

Коли 31 березня Надії вдалося евакуюватися, вона вирішила поїхати до Мукачева на заході України, який вона добре знає. Її донька з молодою сім'єю, яка жила з нею в Маріуполі, сховалася в Чехії. Після війни вони планують повернутися з Надією в Мукачево і почати там будувати нове життя.

Допомога медичним закладам у приймаючих громадах

Приїхавши до Мукачева, Надія одразу підписала декларацію із сімейним лікарем та була направлена до спеціалістів, де їй надали безкоштовну медичну допомогу у зв’язку з отриманими травмами. «Я навіть звернулася до терапевта за рекомендацією лікаря, – каже вона. – Через мої комп’ютерні файли вони могли одразу отримати доступ до моїх медичних даних у системі. Хоча я прийшла сюди без жодного медичного документа».