У Міжнародний день скорочення ризиків стихійних лих дивимося на досягнутий прогрес і подальші кроки

Надзвичайні ситуації природного характеру аж ніяк не є природніми. Насправді йдеться про природні явища, що відбуваються з неприродньою частотою та завдають величезних збитків, а пов’язані з ними ризики визначаються рівнем нашої підготовленості. Іншими словами, катастрофічні наслідки стихійних лих стаються тоді, коли ми не готові до подібних ситуацій.

Починаючи з 2005 року, ООН під егідою Міжнародної стратегії скорочення ризиків стихійних лих  провела серію зустрічей на високому рівні за участі держав-членів ООН, громадянського суспільства та інших сторін задля вироблення комплексного механізму з досяжними цілями. Остання версія цієї ініціативи відображена у Сендайській рамковій програмі зі скорочення ризиків стихійних лих, яка цілком узгоджується з Цілями сталого розвитку, встановленими на 2015-2030 рр.

Для популяризації більш системного підходу до управління надзвичайними ситуаціями і стихійними лихами Генеральною Асамблеєю ООН було встановлено Міжнародний день скорочення ризиків стихійних лих, який відзначають 13 жовтня. Кожного року такий день має певну провідну тему. Цьогорічною темою є заклик до «міжнародної співпраці з країнами, що розвиваються, задля скорочення ризиків і збитків від стихійних лих на їх території». Ця тема стосується шести з семи завдань Сендайської рамкової програми, ухвалених світовою спільнотою у 2015 році як термінові заходи зі скорочення ризиків на місцевому, національному і міжнародному рівнях, і має на меті запобігти загибелі й травмуванню людей, а також не допустити економічних збитків, захистити природні екосистеми і майно від знищення та руйнувань.

Оскільки виконання Сендайських угод є добровільним, вирішальну роль у їх реалізації відіграє активність місцевих урядів. В Україні процес досягнення сімнадцяти Цілей сталого розвитку і семи завдань Сендайської програми відображений у відповідному Указі Президента, численних актах Верховної Ради, а також корелюється з національними зобов’язаннями з регіональної інтеграції у рамках Угоди про асоціацію з Європейським Союзом.

Нині в Україні триває підготовка національної Стратегії екологічної безпеки та адаптації до зміни клімату, а чільну роль у цьому процесі відіграє Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів із широким залученням наукової спільноти, громадянського суспільства і бізнес-спільноти. У проєкті стратегії намічено шляхи для підвищення ефективності адаптації до зміни клімату в країні – від аналізу вразливості та ризиків для різних секторів економіки та природних систем до інтеграції питань адаптації до відповідних державних політик та урядових стратегій. Напрацьовану стратегію було подано на розгляд Кабінету Міністрів цього місяця, у жовтні 2021 року. Її буде доповнено планом дій із адаптації до зміни клімату на період до 2024 року, який розроблятиметься за підтримки Європейського Союзу і Програми розвитку ООН. Одним із ключових елементів цієї стратегії є питання боротьби з посухами і опустелюванням, що є актуальними для багатьох місцевостей в Україні. Вже сьогодні деякі з південних регіонів України стикаються з перебоями в доступі до прісної води, натомість на заході країни почастішали аномальні зливи і спричинені ними паводки. Варто відмітити, що за оцінками експертів коливання у загальнорічних обсягах опадів не мають різкого характеру, проте в одних місцевостях спостерігаються посухи, тоді як в інших – паводки. Окрім того, змінилася динаміка випадіння опадів, адже поширені досі сезонні дощі змінилися на несподівані й більш інтенсивні опади, що випадають у певній місцевості протягом короткого проміжку часу. 

Кліматичні зміни називають ключовою причиною зростання інтенсивності й нерівномірності випадання опадів, середніх показників температури повітря, тривалих періодів надмірної спеки, а також розширення меж місцевостей, яким загрожують посухи й опустелювання. Враховуючи ці нові реалії, Україна разом із усім світом намагається скоротити викиди парникових газів у атмосферу для зменшення згубного впливу глобального потепління, водночас взявши на озброєння ефективні стратегії адаптації до клімату, що змінюється і стає все більш непередбачуваним.   

Україні загрожують підвищені ризики, пов’язані з негативним впливом кліматичних змін. На берегах «мандрівних» русел річок у західних областях спостерігається чимало обвалів і зсувів, лісові пожежі сягають Чорнобильської зони відчуження, а в багатьох місцевостях на сході України висока концентрація вибухонебезпечних залишків війни від збройного конфлікту.

Окрім незавидного статусу однієї з найбільш забруднених вибухонебезпечними предметами регіонів у світі, східна Україна також постає перед численними ризиками промислового характеру, зважаючи на велику кількість занедбаних об’єктів, зосереджених у регіоні, який свого часу був одним із провідних центрів гірничодобувної галузі й важкої промисловості Радянського Союзу.

Дещо подібні ризики можна побачити на заході країни, де нафтохімічні та видобувні підприємства, хвостосховища відвальних відходів і затоплений кар’єр, де раніше видобували калійні солі, загрожують мальовничим карпатським пейзажам. Чимало мешканців цієї місцевості мають усі підстави непокоїтися через надмірною ерозію, від якої все більше потерпають береги Лімниці, притоки Дністра, а також через хаотичне заростання ділянок русла, що спричиняє перепони на шляху річкової течії у моменти інтенсивних опадів і змінює її напрямок. У 2020 році ця місцевість стала епіцентром зливових паводків, що спричинили загибель п’яти людей і пошкодження інфраструктури на суму понад 3 мільярди гривень.

У фокусі уваги – пошук рішень

Програма розвитку ООН допомагає Урядові України в реалізації завдань Сендайської програми та Цілей сталого розвитку, щоб ефективніше реагувати на екстремальні погодні явища у майбутньому та знизити ризики їх переростання у стихійні лиха, зокрема, шляхом підвищення ефективності та стійкості інфраструктури, інституцій та врядування. Таким чином, коли і якщо такі явища виникатимуть, їх негативні наслідки можна буде обмежити в плані географічного поширення, тривалості і масштабів збитків.

У рамках проєктів «EU4Climate» і «Green Caucus» Програма розвитку ООН допомагає Україні врахувати кліматичні ризики при плануванні розвитку на національному та місцевих рівнях. Водночас низку ініціатив зі скорочення ризиків стихійних лих спрямовано на довготривале сприяння у розбудові практик низьковуглецевого та екологічно сталого господарювання, що є стійкими до впливу кліматичних змін.

Серед інших ініціатив можна згадати відновлення екосистем за допомогою природоорієнтованих рішень,  у тому числі відновлення водно-болотяних угідь, збереження лісів і стале лісівництво, а також співпраця з місцевими громадами щодо припинення практики відкритого спалювання залишків сільськогосподарської діяльності й сухої трави – що часто призводить до виникнення пожеж за посушливіших чи спекотніших погодних умов.

Програма розвитку ООН також надає обладнання для екстреного зв’язку в найвіддаленіших і найуразливіших громадах карпатського регіону, які потерпають від періодичних паводків. Служби надзвичайних ситуацій у Донецькій, Луганській та Запорізькій областях отримують обладнання, що допомагає реагувати на численні додаткові ризики, пов’язані з наслідками збройного конфлікту, численними промисловими об’єктами, а також забруднюючими речовинами в акваторії Азовського моря. Окрім того, на сході України Програма розвитку ООН надає консультативну допомогу щодо управління ризиками надзвичайних ситуацій і навчає місцеві громади, як зміцнювати свій потенціал з управління стихійними лихами, що є особливо актуальним у контексті реформи децентралізації.

Експерти ПРООН підготували низку рекомендацій для уряду і місцевих громад з метою зміцнення ефективності управління ризиками надзвичайних ситуацій на шляху до досягнення Цілей сталого розвитку. Серед таких рекомендацій:

●       запровадження ризик-орієнтованих підходів, що ґрунтуються на аналізі й прогнозуванні загроз, на усіх щаблях державного управління, а також у недержавному секторі, включаючи підвищення обізнаності про міжнародні стандарти і передові практики в управлінні ризиками стихійних лих;  

●       поширення практик співпраці між установами й організаціями, що займаються скороченням ризиків стихійних лих, на національному і місцевих рівнях, включаючи спеціалістів у сфері захисту цивільного населення й адаптації до зміни клімату;

●       розбудова системи екологічного моніторингу національного масштабу задля обліку та відстеження динаміки забруднювачів повітря, води та ґрунтів, управління інформацією щодо загроз, які вони становлять;

●       удосконалення систем раннього попередження про ризики і загрози за допомогою найсучасніших технологій та рішень, орієнтованих на громаду;

●       розбудова децентралізованих технічних, фінансових та адміністративних спроможностей для ефективного управління ризиками надзвичайних ситуацій на місцевому рівні.

Пандемія COVID-19 знову привернула увагу до важливості скорочення ризиків надзвичайних ситуацій та до міжнародного співробітництва, що є провідною темою цього року. Уряд України демонструє серйозну увагу до проблематики ризиків стихійних лих у межах країни, а також налаштованість на співпрацю з міжнародною спільнотою, долучаючись до спільних зусиль із подолання кліматичної кризи, що є масштабною загрозою, яка стає дедалі ближчою. Наприклад, у липні 2021 року Україна оновила свій Національно визначений внесок у рамках Паризької кліматичної угоди, щоб знизити до 2030 року рівень викидів парникових газів у атмосферу на 65% у порівнянні з 1990 роком. Зобов’язання щодо досягнення Україною таких цілей передбачають реформування усіх секторів економіки задля зменшення шкідливого впливу на довкілля водночас із поліпшенням способів господарювання, розвитком чистих і розумних міст, підвищенням економічної конкурентоспроможності.

У цей Міжнародний день скорочення ризиків стихійних лих Програма розвитку ООН підтверджує свої зобов’язання працювати разом із народом і урядом України та надавати необхідну підтримку, залучаючи досвід та передові практики, набуті завдяки роботі ПРООН в 170 країнах і територіях. Ми також будемо раді поділитися інноваціями та успіхами, досягнутими в Україні, з рештою світу. Таким чином, працюючи разом в рамках міжнародної співпраці ми переконані, що сім глобальних завдань Сендайської рамкової програми, так само як і 17 Цілей сталого розвитку будуть досягнуті до 2030 року, створюючи тим самим світ загального добробуту, де ніхто не залишається без уваги.