Текст: Юлія Гудошник, Катерина Верета, Оксана Удовик, Олексій Москаленко та Євген Килимник

Як за дві години знайти екорішення для свого району? Більше того, як почати одразу втілювати його в життя? Про це точно знає активістка Катерина Верета, яка займається компостуванням на Житньому ринку Києва. Про перешкоди, мотивацію діяти й важливість вести живий діалог – у цій статті.

Катя не бере каву з собою, якщо забула вдома свою багаторазову чашку. Принципово не купує обіди в пластику. Завжди носить свою звичайну виделку й екосумку. Вона студентка першого курсу біологічного факультету й активістка екологічного клубу “Зелена хвиля”.

“Я завжди хотіла дбати про природу. Пам’ятаю, як в школі здавала макулатуру, а за отримані гроші купувала ліки для притулків тварин. Але то все було на шкільному рівні. А хотілося робити набагато більше. Тому я була певна, що маю бути в університетському екоклубі. З колом однодумців легше діяти”, – розповідає дівчина.

Зараз Катя – одна з учасниць проєкту ПРООН “Сафарі для громад”. В чому його суть? “Сафарі для громад” – це “полювання” на екологічні проблеми й швидка розробка інновацій для їх подолання з використанням природоорієнтованих рішень.

Під час першого “Сафарі” п’ять команд активістів вивчали територію Подолу і шукали для неї природні рішення. Запустили ініціативу в дію ПРООН, “Агенти Змін” та екологічний клуб “Зелена Хвиля”, членкинею якого є Катя.

“Ми не знали ні хто буде в якій команді, ні хто над чим працюватиме. А вже під час самого сафарі згадали про Житній ринок. Він всім нам болить. Хочеться, аби Житній став ближчим до екологічності, до європейських стандартів. Тому коли ми всередині побачили купу органічного сміття, одразу виникла ідея: а чому би не зробити там компостер? Може, це стане моделлю і для інших ринків України?” – згадує Катя.

Етапи “полювання”

Екоактивісти одразу знайшли керівництво Житнього і запропонували свою ідею. Їхня реакція Катю дуже здивувала: “Я не чекала, що на Житньому можна так легко знайти людей, які будуть підтримувати сторонні ініціативи. Заступник директора був просто в захваті від нашої ідеї. Одразу пообіцяв нам всіляко сприяти і навіть забезпечити кімнату для зустрічей”.

Однак таке схвалення від керівництва не означало схвалення від самих працівників ринку. В ході експерименту Катя вже переконалася, що там потрібно пояснювати й переконувати набагато довше.

На першому етапі проєкту з компостування команда хотіла зрозуміти куди потрапляє сміття із ринку і в яких об’ємах. Виявилося, що на Житньому все викидають в одні і ті ж баки й пластикові кошики. А коли активісти попросили викидати рештки від овочів й фруктів окремо, то були прикро вражені.

“Для експерименту нам виділили окремий порожній бак для сміття. Ми написали на ньому "сміття органічного походження". Він мав бути лише для рослинності. Коли бак заповнився, і ми стали його розбирати, то виявилося, що люди не почули наше прохання. Туди викидали і м’ясо, і кістки, і пластикові стаканчики, і серветки”, – розповідає Катя.

Втім ентузіазму в екоактивістів від того менше не стало. Сприйняли таке нерозуміння як гучний сигнал, що потрібна активніша комунікація із продавцями.

Зараз команда розробляє спеціальні анкети і пояснюючі плакати для працівників ринку. Думають над тим, як максимально легко і просто розказати про свою ініціативу, щоби люди хотіли брати участь й розуміли правила компостування. Катя наголошує, що не всі до кінця розуміють, що таке органіка і чому їй краще не потрапляти на сміттєзвалища. Не знають, що вона там гниє, виділяючи метан і вибухонебезпечні гази, тоді як могла би приносити не шкоду, а фінансову вигоду. Компост перетворюється на високоякісні добрива, які далі можна або продавати, або використовувати в своїх цілях.

“Якщо люди не знають навіщо, то їм і нецікаво буде компостувати. Але ж хочеться, щоб все запрацювало”, – підсумовує екоактивістка.

Місію виконано. Що далі?

Команда залучила партнерів і працює із експертами, щоби зрозуміти, який з варіантів компостування буде найвигіднішим для ринку і для тих об'ємів сміття, які він продукує. 

Дирекція ринку пообіцяла попрацювати з міською адміністрацією, щоби цей компостер встановити. Нарешті, цей день настав: 14 червня 2020 р. відбулося офіційне відкриття компостера на Житньому.

Однак на його встановленні, за словами Каті, робота не закінчиться. “Будемо стежити, щоби все це правильно працювало: продукувався компост і були позитивні наслідки – економічна вигода для ринку. А далі хочемо запустити станцію сортування на території Житнього. Не тільки для працівників ринку, а для усіх жителів Подолу”.

Тим часом команда Каті працює не лише над технічним вирішенням проблеми – а й над  соціальними аспектами. Вони вирішили перетворити "незручне сміття", від якого хочеться позбутися і просто не помічати, на щось естетичне й у такий спосіб зламати упередження людей щодо взаємодії з ним і підштовхнути до компостування – перетворення на добриво. Дивіться результати цього незвичного арт проєкту тут.

Експериментами й результатами “Сафарі для громад” команда буде ділитися і в екологічному клубі, і поза ним. Катя сподівається своїм прикладом надихнути інших або долучитися до вже існуючих проєктів, або створити щось своє.

“Я всіляко намагаюся жити більш екологічно і мотивувати до цього інших людей. Шкодую, що в школі не мала кола однодумців і робила менше, ніж могла би. Тому дуже надіюся, що моя активність зараз зацікавить студентів молодшого віку, і їм теж захочеться змінювати свої міста на краще”.

Дізнавайтеся більше про ініціативу ПРООН «Сафарі для громад» та п’ять експериметнальних проєктів, які було запропроновано учасниками Сафарі у Києві.  Ви можете також долучитися до онлайн групи екологічно свідомих змінотворців.