В Лабораторії інноваційного розвитку ПРООН, ми щиро віримо в силу колективного інтелекту: ми застосували цю методологію в проєкті «Не пали - компостуй» і продовжуємо тестувати нові способи отримання знань разом із суспільством. Цього разу ми тестуємо так званий метод «мікронаративів» з використанням програмного забезпечення SenseMaker™, яке дозволяє збирати історії людей і пропонує їм самостійно інтерпретувати свої записи.

Цей метод поєднує в собі як якісний, так і кількісний підходи і призначений для визначення курсу дій в умовах невизначеності. Іншими словами, використовуючи цей інструмент, ми глибоко занурюємося в кожну окрему історію або досвід (мікронаративи) і шукаємо проблеми та ідеї, які тільки формуються.

В рамках цього дослідження ми зібрали 100 історій (86% респондентів були жінками), в яких людям пропонувалося поділитися своїм досвідом життя під час пандемії, баченням майбутнього і ідеями, отриманими в результаті їх власного досвіду адаптації. Ось кілька цікавих фактів, що ми змогли отримати.

Люди відчули вплив COVID-19 у всіх сферах свого життя:

•        Існує збалансований розподіл у цій тріаді (сформований самими респондентами), більшість опитуваних повідомляло про вплив на їх психічне чи фізичне самопочуття (26%). Однак, сформувалися і групи історій навколо продуктивності чи роботи (17%) або ж стосунків (17%).

•        15% респондентів помістили свою історію в середину трикутника, відповідно вказуючи, що вплив відчувався однаково в усіх трьох сферах.

•        13 історій в категорії «продуктивність та робота» були відзначені як дуже позитивні / позитивні, тоді як тільки одна історія була відзначена як дуже негативна / негативна.

Незважаючи на нещодавні повідомлення про зростання числа випадків домашнього насильства, були деякі історії, які дають позитивні сигнали:

“Виходити з карантину дуже важко - я вже так звик бути поруч з дітьми, і вони теж - тепер мене не буде вдома, і їм буде важче, бо я допомагав доглядати за ними протягом дня”, - написав молодий чоловік.

Інша розповідь молодої жінки продовжує позитивний наратив про піклування:

“З невпевненістю в частині кризи я справляюсь в міру своїх емоційних ресурсів. з чимось легше, з чимось ваше. На початку березня я планувала шукати постійну роботу, бо до того працювала в тимчасовому проекті. Звісно нестабільність вплинула на мене в першу чергу у фінансовому плані, відмінила всі покупки, пов'язані з покращенням побуту, придбання ноутбуку. В дійсності я й без коронавірусу я не подорожувала, бо всі доходи перекривала оплата квартири та поточні витрати, кошти не відкладала. Тому в першу чергу під час пандемії з'явилась невпевненість у фінансовій сталості.

До цього додались проблеми зі здоров'ям у бабусі, після інусульту пропав зір, треба робити операцію. Я проживаю в Харкові, бабуся в Полтавській області, то було трішки легше везти на обстеження та на операцію в Полтаву, ++- Поки що там епідеміологічна ситуація краща. Віддалена робота в проєкті дала можливість поїхати додому та допомагати бабусі з побутом. Я слухала її історії про війну та перебирала її фотоархіви (фото звісно старі та псуються з часом), але саме тому я зайнялась оцифруванням домашнього фотоархіву бабусі.

Відкрила для себе нові питання - а точніше новий світ - подорожувала пам'яттю бабусі. За час карантину в мене відбулась переоцінка питань збереження коштів, підтримки власного здоров'я та членів родини, мандрівок та їх форматів (мандрівка пам’яті), тому буду цьому приділяти більше уваги. В першу чергу це якісь особисті челенджі та саморефлексія на тему, що для мене важливо".

Ці та інші історії є для нас новими сигналами, вони інформують нас про тісніші родинні зв'язки, залучення чоловіків в піклування, і возз'єднання літніх членів сім'ї з молодим поколінням.

У наступному розділі ми запитали, які зміни є необхідними для кращого відновлення після пандемії:

•        Більшість (47%) респондентів заявили, що зміни необхідні в сфері міжособистісної взаємодії.

•         21% розмістили свою історію посередині праворуч, між необхідністю змінити те, як люди взаємодіють з іншими людьми, і тим, як люди працюють.

•         11% респондентів позначили потребу в зміні підходів до роботи та бізнесу.

•        І лише 6 історій (6%) стосувалися питання навколишнього середовища.

Останнє видається цікавим для подальшого вивчення, оскільки ми бачили безліч повідомлень в ЗМІ про позитивний вплив карантину на навколишнє середовище, а також беручи до уваги той факт, що надмірне використання природних ресурсів, включаючи вирубку лісів, збільшує ймовірність того, що віруси можуть передаватися від тварин людині. Проте, в Україні цей аспект залишається в основному поза увагою, тому варто приділити увагу підвищенню обізнаності про взаємозв'язок між здоров'ям природи і нашим власним здоров'ям.

Якщо ми заглибимося в історії, в яких наголошується на необхідності зміни способів взаємодії між людьми, ми побачимо деякі чіткі тенденції: люди говорять про байдужість до життя інших, приховують інформацію про те, що вони інфіковані, або немають «емпатії» до ситуації інших людей.

#ПОТРЕБУЮЗРОЗУМІЛИХВІДПОВІДЕЙ

Як людина, що має раз на три місяці отримувати інсулін за місцем проживання, я переживаю, що знову і знову маю потребу йти до поліклініки за препаратом. На початку карантину я закупила за свої кошти достатню кількість, але наразі мої запаси закінчуюся. І я маю вибір - або знов купувати, або сидіти в черзі з 50 чи більше людьми та ризикувати своїм здоров'ям. Я написала своєму лікарю, чи є інсулін, на що отримала відповідь: не знаю, що є у аптеці. Тож не зрозуміло, як саме діяти мені.

Страшне недбальство

Так. Багато з оточуючих мене людей уже хворіють. У дитячому садочку, в який ходять наші діти, є 2 хворих. Дитина та вихователь. Садочку не закрили, групу не відправили на карантин. Нам довелося забрати діток із садочку, щоб вберегти їхнє життя та здоров'я. Хлопчик, який ходить із нашими дітками на боротьбу, має бути на самооізоляції, оскільки в його класі є захворілі, ходить із мамою на роботу - його нікуди давати. Інфекція розходиться дуже швидко. Симптоми однакові - температура, кашель, швидке ураження легенів.

#носимаску

Мене турбує збільшення інфікованих в країні та ігнорування і зневага суспільства до рекомендацій МОЗ щодо використання засобів особистої гігієни. Населення занадто швидко розслабилося і сприйняло пом'якшення карантину, як його скасування.

Ще одна цікава область, на яку варто звернути увагу, - це темпи необхідних змін з точки зору громадян:

Якби ви знали, що саме може позитивно вплинути на ситуацію у вашій історії, ви б діяли:

Більшість респондентів заявили, що необхідні зміни носять поступовий (еволюційний) характер (38%), тоді як 32% вважають, що зміни мають бути революційними - повним переглядом існуючих способів взаємодії. 12% вважають, що зміни мають бути десь посередині.

Більше половини історій, які потрапили у верхню частину тріади, були відзначені респондентами як негативні (54%).

Чи бачите ви формується тенденція до попиту на швидкі зміни в тому, як люди взаємодіють і відносяться один до одного?

Сходинки до процесу відновлення

Ми попросили людей поділитися своїм баченням майбутнього після пандемії. Ми хотіли подивитися, які принципи люди очікують закріпити в періоді відновлення. Велика частина людей побачила в майбутньому можливості для колективних дій і співпраці.

Для того, аби досягти вашого бачення, зміни найбільше потрібні ….

Тут можна побачити певний наратив: люди покладаються на індивідуальні та колективні дії, але не на структури і процеси - як показують наші дослідження; уряд, політика і структури не вбачаються партнерами на шляху до стійкого відновлення.

Які можливості створила пандемія для людей?

Ми бачили чимало історій, в яких люди не могли знайти ніяких позитивних сторін пандемії. Проте, можливості віддаленої роботи, зміцнення відносин з членами сім'ї і час для переосмислення цінностей згадувалися досить часто.

“Аналіз споживання, що потрібно, а що ні. Більше цінуєш близьких, живеш сьогодні і не відкладаєш на завтра те, що можна зробити сьогодні”.

"Криза позитивно вплинула на свідомість. Так як всі ми були зайняті своїми справами, хтось на роботі, дитина в школі. В сімейному колі ми мало спілкувались, так швиденько, кілька слів і все. А коли всі залишились вдома, почались непорозуміння. Висновок, що за постійним рухом ми розучились слухати та розуміти один одного. Прийшлось проводити бесіди і не одну".

"Мы учимся выстраивать заново отношения с близкими людьми. 24:7 это нелегко".

"Ми побачили на власні очі відповідальний та безвідповідальний бізнес і тепер можемо обирати тих (компанії), котрі не тільки заробляють гроші, а і є частиною суспільства і створюють умови для його комфортного існування".

"Завжди необхідно мати свою «подушку безпеки» задля забезпечення своєї сім’ї мінімально необхідним. Розраховувати тільки на себе. На жаль, держава не піклується про громадянина, який платить податки і утримує державний апарат".

Перетворення мікронаративів в дії

Мікронаративи не мають на меті створити цілісну картину суспільства і не можуть замінити звичайні методи дослідження. Вони надають індикатори і сигнали, щоб діяти в умовах невизначеності. В яких напрямках ми повинні шукати рішення проблем, які були викликані чи розповсюджені під час пандемій?

-        Використовувати возз'єднання в сім'ях, що спостерігається під час ізоляції, аби створити більш врівноважені стосунки, в яких всі підтримують один одного. Рішення в цій сфері можуть бути засновані на досвіді сімей, які змогли побудувати гармонійні відносини за короткий час - ми б могли навчитися у них для подальшого розповсюдження цих знань.

-        Розробити цільові заходи підтримки: не буває «універсальних заходів» під час пандемії. Умови, в яких опинилися люди, ще більш розрізнені, ніж були раніше. Застосування дизайну, орієнтованого на людину, під час пандемії стає ще більш актуальним.

-        Працювати над зміцненням емпатії в суспільстві. Люди по-різному сприймають небезпеку вірусу, деякі з них надмірно обережні, деякі безтурботні - політика і заходи втручання повинні бути спрямовані на формування взаємної поваги до безпеки інших.

ПРООН в Україні співпрацювало з громадською організацією „Інша освіта” аби спільними зусиллями дізнатись про уявлення людей щодо впливу COVID-19 та їхнє бачення щодо сталого відновлення. Дослідження було проведено з використанням методу мікронаративів, який дозволяє виявити статистичні закономірності, а самі респонденти можуть використовувати нарративи для інтерпретації кількісних показників.

Лабораторія інноваційного розвитку ПРООН в Україні – глобальна ініціатива ПРООН, спрямована на визначення, розробку та розповсюдження інноваційних та стійких рішень для місцевих громад. 92 команди Лабораторій інноваційного розвитку працюють для 112 країн задля вирішення актуальних у ХХІ столітті проблем у сфері розвитку.