Коли підтримка людей стає місією: з чим працюють психологи ДСНС під час надзвичайних ситуацій
30 November 2023
Група з двадцяти людей оглядає Центр психічного здоров’я та реабілітації «Лісова поляна». Роздивляється різні кабінети та зупиняється у кімнаті психолога. Цей центр – перший в Україні, в якому надають допомогу людям з психотравмою, зокрема тим, хто пережив полон і тортури.
Візит до «Лісової поляни» – це частина тренінгу для психологів ДСНС, яку організувала Програма розвитку ООН (UNDP) в Україні за фінансування Уряду Японії, аби підсилити знання та навички 51 працівника служби щодо особливостей роботи з людьми, постраждалими від війни. Психологи з Миколаєва, Нікополя, Запоріжжя – різних областей та міст України – з’їхались задля участі у триденному навчанні.
Тетяна, одна з учасниць тренінгу, уважно слухає і занотовує. Схоже, що вона й сама може проводити лекції – хоч і працює в психологічній службі ДСНС вже понад 20 років.
З лютого 2022-го вона виїжджає на місця ракетних ударів, консультує працівників підприємств, які піддаються обстрілам, супроводжує похорони загиблих внаслідок атак. Одна з найважчих змін припала на 27 червня 2022 року. Тоді, в торговельний центр рідного Кремечука влучила ракета.
«Коли стався приліт, перша інформація була дуже бентежною. Нам казали, що там тисячі людей», – згадує вона. В «Амсторі» – так називався торговельний центр – завжди було чимало відвідувачів, особливо молоді, згадує жінка. За даними міської влади, тоді там загинуло 22 особи.
Поки колеги-рятувальники гасили вогонь та розбирали завали, Тетяна працювала з людьми, які постраждали на місці влучання. І якщо раніше під час допомоги людям, які пережили надзвичайну ситуацію, починала працювати з однією або кількома людьми, надаючи підтримку поступово, поблизу «Амстора» жінка стабілізовувала одразу десятки людей. «Коли минув тиждень роботи на місці події, я відчувала, ніби ходжу всередині такого собі будинку і заходжу в різні родини», – розповідає Тетяна.
«Усі реакції людей, які описують психологи під час роботи в надзвичайних ситуаціях, були там: плач, тремор, заціпеніння, злість, істерика, відчуження», – ділиться психологиня.
«Один з кейсів, що мені запам’ятався – робота з подружжям, яке перебувало разом у торговельному центрі під час атаки. Після вибуху чоловіку вдалось швидко вибігти з приміщення, та його дружина через шок заклякла і не могла поворухнутись. Вибратись жінці допоміг один з відвідувачів «Амстора». Коли я почала працювати з нею, вона злилась на себе через те, що не змогла вчасно зреагувати, а також тримала образу на чоловіка. Згодом у жінки з’явились скарги на здоров’я. Та після однієї консультації самопочуття покращилось, вдалось владнати і стосунки між чоловіком та дружиною,» – згадує Тетяна.
Психологиня каже, що з деякими постраждалими працювали по декілька тижнів: «Був на місці також чоловік, який втратив двох своїх рідних. Він тремтів. Ми його дуже довго супроводжували, знімали тремор, який виникав».
«Інколи людям допомагали прості речі», – розповідає Тетяна. На другий день після перебування поблизу «Амстора» місцеві облаштували місце пам’яті. Поблизу нього психологиня зустріла жінку. Не місцева, не була в місті під час атаки, але все одно не могла ні їсти, ні спати. «Я хочу допомогти, але в мене немає грошей», – переказує її слова фахівчиня. Тетяна запропонувала їй запалити лампадку, прочитати молитву. На що жінка подякувала: «Сьогодні напевно вперше буду спати. Тому що я змогла щось зробити».
«Мені не складно бути поруч з людиною, яка страждає», – зізнається Тетяна. Аби допомогти всім тим людям, які пережили горе, стають у пригоді усі техніки, які вдалось опанувати за 20 років роботи психологічній службі ДСНС. «Війна додає усе нових і нових викликів», – розповідає Тетяна Ватульова. Тому зараз між змінами у графіку різноманітні вебінари і тренінги.
«Такі тренінги для нас є поштовхом, тому що ми тут збагачуємось новими методиками», – каже її колега Євгенія, керівниця психологічної служби ГУ ДСНС у Кіровоградській області.
Євгенія з дитинства мріяла стати психологинею. І вже коли вступила до університету, волонтерила на гарячій лінії надання психологічної допомоги. «Я хотіла бути лікарем людських душ», – зізнається вона.
Коли потрапила на омріяну посаду, згодом очолила команду психологів. У планах було змінити підхід до роботи – зокрема збільшити рівень довіри до фахівця психологічної служби серед особового складу ДСНС – рятувальників.
Нині в службі вже є одна корисна традиція, про яку розповідає психологиня: «Я завжди прошу їх після зміни розказати мені якусь цікаву історію, про якусь знахідку, про людину, якій вони допомогли. Вони вже їдуть і знають, що перш за все до них прийде психолог».
На тренінгу від UNDP психологи дізнались більше про особливості допомоги людям із ознаками посттравматичного стресового розладу, психологічного супроводу ветеранів, роботу з населенням, яке перебувало під окупацією, пережило ампутацію, полон чи тортури. Тренінг загалом охопив розгляд понад 10 різних типів психотравм.
«Найбільше мене зацікавив блок про допомогу пораненим, які втратили кінцівки. Я багато працюю з піротехніками, що є частиною нашої служби. Якщо доведеться працювати з людьми, які мають ампутацію, я буду почуватись більш впевнено. Адже тепер у мене є фундамент», – розповідає Євгенія.
Навчання «Особливості роботи з людьми, як постраждали від війни» відвідало понад 50 психологів. Загалом же зараз в лавах психологічної служби ДСНС працює 115 фахівців.
За даними МВС, від початку повномасштабного вторгнення РФ вони надали допомогу майже чверті мільйона громадян, серед яких 43 тисячі – діти. Розповіді про їхній досвід показують, наскільки різними бувають завдання та виклики. Саме тому один з напрямів роботи UNDP в Україні – підтримка щодо підсилення Державної служби України з надзвичайних ситуацій, гасло яких «Запобігти. Врятувати. Допомогти».
Заувага: Матеріал створено в межах проєкту UNDP в Україні «Сприяння безпеці людей в Україні шляхом реагування на багатовимірну кризу, спричинену війною» за фінансування Уряду Японії. Зміст статті не обов’язково відображає погляди Уряду Японії та UNDP.