Locations«Нас врятував мій будинок»: історія вчительки з Дмитрівки
19 December 2024
Лідія Іванівна у саду біля фундаменту свого зруйнованого будинку. Село Дмитрівка Бучанського району Київської області, червень 2024 року. Світлина: Андрій Ковш / ПРООН в Україні
Cелище Дмитрівка Бучанського району розташоване за 30 км від Києва. До повномасштабного вторгнення Росії в Україну тут мешкало понад 2 тисячі осіб: життя плинуло спокійно й розмірено, люди доглядали за садами, виховували дітей, займалися буденними справами.
У лютому 2022 року, після початку повномасштабної війни, Дмитрівка фактично опинилося на лінії вогню. З цього моменту звичне життя перетворилося на постійні випробування.
Знайомтеся, Лідія Іванівна
Лідія Іванівна, мешканка Дмитрівки, з жахом згадує той період:
«Усе, що можна собі уявити, літало в нас над головами... Висунутись з підвалу було неможливо. Ми три тижні прожили там. Температура повітря сягала нуля! Про воду, газ чи електрику навіть не йшлося. Кашу на воді варили на дровах».
Унаслідок бойових дій будинок жінки був повністю зруйнований. Від місця, де колись жила щаслива родина, залишився лише фундамент. З особистих речей — тільки наполовину обгоріла шуба та розстріляна наскрізь каструля.
Історія будинку
Лідія Іванівна прожила в своєму будинку в Дмитрівці 45 років. У кінці 70-х жінка придбала ділянку, згодом розпочала будівництво. Рухалися поступово, на вчительської зарплати ледь бракувало. Жінці допомагали батьки та її чотири брати.
«Усією родиною побудували величезний будинок на 150м2 та два поверхи! Ви би бачили, яким красивим був мій дім! Зала — 33 м2, її освічували аж дві люстри, бо однієї було недостатньо», — з теплом та болем згадує жінка.
А яка атмосфера була в будинку... щастя! У ньому проживала я, мій син та донька».
«Займаюся математикою, щоб не плакати, не журитися».
За професією Лідія Іванівна математик. Усе своє життя вона присвятила викладацькій справі. Професію обрала не випадково, адже в її родині ціла династія вчителів. Родичі-викладачі є і в Європі, і в Канаді та навіть Австралії. Донька Лідії Іванівна також викладачка.
Лідія Іванівна на своєму подвір’ї. Червень 2024 року. Фото: Андрій Ковш / ПРООН в Україні
«Зараз я також працюю, але вже онлайн. Маю учнів на всіх континентах! Навіть були такі, що зі Штату Юта дзвонили та будили мене вночі, бо не могли ніяк 26 і 13 скоротити», — сміючись розповідає жінка.
«Вперше я стала мамою в 19 років, а вдруге — у 56 років»
У 56 років Лідія Іванівна наважилась на серйозний крок — вдочерити дитину, якій на той момент було 2 роки. Біологічних батьків дівчинки позбавили батьківських прав, це були далекі родичі пані Лідії. Після довгих вагань взяти дитину через свій вік, Лідія Іванівна таки вирішила знову стати мамою.
«Ось так і вийшло, що перший раз я стала мамою в 19 років, а вдруге — у 56 років».
«Нас врятував мій великий будинок»
5 березня 2022 року будинок Лідії Іванівни потрапив під обстріл. Уся родина була всередині будинку на першому поверсі, коли в кухню влучив снаряд. Газ був відімкнутий, але, мабуть, у рубах залишились рештки, що призвели до вибуху. Від вибуху на кухні все — від меблів до техніки — було розірвано на шматки.
На другому поверсі була розташована сімейна бібліотека, яку збирала мати Лідії Іванівни та її предки. Після того, як Лідія Іванівна оговталась після вибуху, вона кинулася нагору, намагаючись врятувати хоча б щось, але полум'я вже розповсюдилося, і зробити це було неможливо.
«Воно горіло з жахливою силою... Вискочили з дому в чому були — у шльопанцях, голі, босі! Але ми вийшли з хати без жодної подряпини. Нас врятував мій великий будинок».
Тоді повністю згорів дах та другий поверх.
«Оце стільки дірок могло бути в мені та в моїх дітях — як у цій каструлі. Проте ми дивом врятувались».
Лідія Іванівна показує каструлю, яка залишилась після першого обстрілу будинку. Червень 2024 року.
Щасливі, що живі, вирішили з сином та донькою: «Та нічого, поставимо вікна та двері, поставимо дах і будемо жити. Буде будинок вже одноповерховий. Головне — живі!».
Але... за два тижні прилетіло вдруге.
«Тоді ми вирішили евакуюватися. Донька поїхала в Польщу, а ми з сином — у Білу Церкву. Прожили там півтора місяця та повернулись », — розповідає Лідія Іванівна.
Повернення до дому, якого вже немає
Унаслідок війни в громаді пошкодили понад 1468 об’єктів, серед яких 38 багатоквартирних та 1220 приватних будинків.
«То був жах, що ми побачили, коли повернулись... Випалена земля та попіл. Ні вікон, ні дверей, жодної вцілілої стіни — одні руїни», — з болем згадує пані Лідія.
Те, що лишилось від дому Лідії Іванівни. Лютий 2024 року.
Знищили все, окрім...
З великою радістю Лідія Іванівна розповідає про знахідку, яку лише згодом помітила у дальній частині двору. Перед евакуацією жінка сховала шубу, що подарував їй покійний чоловік, у відро, «щоб ніхто її не знайшов та не забрав». Коли жінка наводила лад на ділянці, то побачила те відро, заглянула всередину, а там — шуба! Половина шуби обгоріла, а інша — лишилась цілою.
«Ця шуба для мене дуже цінна. З тієї частини, що вціліла, я зробила напівшубку та подарувала доньці на весілля. Отака тепер у нас в родині сімейна реліквія», розповідає.
Шлях до відновлення
«Роботи було стільки, що й не знали, з чого почати», розповідає Лідія Іванівна. — «На щастя, нам вдалося отримати допомогу», — ділиться своїми думками Лідія Іванівна.
Щоб підтримати Дмитрівську громаду на їх шляху до відновлення, Програма розвитку ООН (ПРООН) в Україні організувала розбір завалів 60 приватних будинків у Дмитрівці. Будинок Лідії Іванівни — один із них. Цей процес складається із декількох етапів:
проведення нетехнічного обстеження ділянки, аби впевнитись, що територія очищена від вибухонебезпечних предметів;
На ділянці Лідії Іванівни знайшли 3 вибухонебезпечні предмети: один із них, що був нерозірваним, вилучили Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС).
Інші, сказали, безпечні, тому пані Лідія віддала один на металобрухт, а один — лишила собі «на згадку».
- ідентифікація азбестовмісних матеріалів та їх вивіз для безпечного зберігання до утилізації;
- демонтаж аварійної конструкції та вивіз відходів руйнації.
На цій стадії всі будівельні матеріали, які можна повторно використати, зберігаються для майбутнього будівництва. Наразі Лідія Іванівна проживає у модульному будинку, який встановили на її ділянці.
Снаряд та каструля, що лишились на подвір’ї у Лідії Іванівни. Червень 2024 року. Світлина: Андрій Ковш / ПРООН в Україні.
Цегла, яка була відсортована під час розбору завалів, для повторного використання.
Червень 2024 року. Фото: Андрій Ковш / ПРООН в УкраїнІ
На подвір’ї Лідії Іванівни знову ростуть квіти
«Подивіться на квіти на моїй ділянці! Тут була спалена земля, а зараз проросло насіння, що я садила», — розповідає, щиро радіючи. — «А ще я скоро стану прабабусею!».
Квіти на подвір’ї Лідії Іванівни. Червень 2024 року. Фото: Андрій Ковш / ПРООН в Україні.
«Зніміть мене як я їду велосипедом... тільки я швидко їду!»
Лідія Іванівна біля свого подвір’я на велосипеді. Червень 2024 року.
У Лідії Іванівни є три велосипеди, кожного дня жінка проїжджає понад 25 кілометрів. «Якось приїжджали американці знімати сюжет, то попросили, щоб я проїхалась на велосипеді, — розповідає. — Їду, і хтось мені подзвонив, я взяла слухавку та їду розмовляючи. А американці мені кричать:
«Так не можна робити! Це ризиковано, правила безпеки!»
Сказали, що не можна однією рукою тримати велосипед, а іншою — телефон. Я так їжджу без проблем.
Ще казали мені:
— «Дай Бог нам дожити до вашого віку!».
Лідія Іванівна на своєму подвір’ї. Червень 2024 року.
Дисклеймер: У межах проєкту «Сприяння безпеці людини в Україні через реагування на багатовимірну кризу, спричинену війною», що фінансується Урядом Японії, у Київській області було знесено та розчищено понад 1 000 об'єктів, що не підлягають відновленню. Це 334 065 тон завалів, серед яких було виявлено 1 896 м³ азбестовмісних матеріалів, які було безпечно утилізовано. Крім того, ПРООН підтримала громади Київської області, які постраждалі від війни, надавши 35 сміттєвозів, понад 4 000 контейнерів для сміття та 41 одиницю важкої техніки для відновлення основних муніципальних послуг та зміцнення систем управління відходами та завалами.
Related
content
content
